Екологічне виховання дитини – це виховання гармонійної особистості. Формування екологічної культури дитини – дуже важлива складова її гармонійного розвитку. Для української родини вона традиційно формується від самого народження немовляти. Адже українські народні колискові, казки, прислів’я, дитячі пісеньки спрямовані на виховання любові до тварин, бережливого ставлення до оточуючого середовища, а прикмети і повір’я вчать розуміти та берегти  природу, жити у гармонії з нею.

          Важливість екологічної складової виховання відображена у державних законах. У Конституції України прописано: “Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі”. У Державній національній програмі “Освіта. Україна 21 століття” йдеться про те, що необхідно ”формувати екологічну культуру людини в гармонії її відносин з природою”.

          Зрозуміло, що перш ніж дитина розпочне якусь діяльність, вона повинна набути знання про сутності, цілі і завдання цієї діяльності, способи і засоби досягнення цієї мети та умови, необхідні для досягнення успіху в своїй діяльності. Так і екологічне виховання передбачає формування необхідних знань, поглядів і суджень, які лежать в основі екологічно доцільної поведінки людини впродовж житя.

          Батькам необхідно пам’ятати, що ефективність екологічного виховання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку залежить від тісної взаємодії інтелектуальної та емоційної сфер. 

          Розвивати емоційну сферу допоможуть мультиплікаційні та художні фільми, музика, читання казок. Обираючи дитині казку чи мультфільм для перегляду, потрібно звертати увагу не тільки на її зміст і відповідність вікові дитини, а й на привабливість зображення героїв. Вони повині бути зрозумілими для дитини, схожими на реальних ведмедика, вовчика чи зайчика, яких вона бачила у зоопарку, на малюнках у книжках чи інших мультфільмах; викликати у дитини симпатію, почуття співпереживання, радості і задоволення від перегляду. Обов’язково потрібно знаходити час, щоб переглянути казку разом з малюком, а потім обговорити її, засудити погані вчинки негативних героїв і звернути увагу на якості позитивних героїв, які допомогли Добру перемогти Зло.

          Для сімейного перегляду можна обрати відеофільми “Природа та музика”, “Пригоди краплини води” та інші.

          Батьки мають допомагати дитині вивчати природу, звертати увагу малюка на зміну різних процесів і явищ, що відбуваються навколо. 

          Йдучи на прогулянки, розповідати про зміни, що відбуваються в природі, вчити їх спостерігати за об’єктами та явищами, бачити взаємозв’язок між ними. Наголошувати на необхідності такої поведінки, яка б не порушувала рівноваги у природному середовищі.

          У цьому віці доцільно розвивати поняття про:

• живий організм, його зовнішню будову та поведінку, різноманітність середовищ існування (водне, наземне, повітряне, наземно-ґрунтове);

• взаємодію людини з природним довкіллям – це дасть змогу дитині усвідомити своє місце в природі, зрозуміти значення природних факторів для здоров`я та вплив діяльності людини на стан природи;

• правила поведінки в природі, використання природних ресурсів, природоохоронні заходи.

          Оксана Ганіченко, науковий співробітник Інституту розвитку дитини НПУ імені М.П. Драгоманова [1], наводить такі приклади взаємодії батьків і дитини в контексті екологічного виховання:

          Підживлюючи рослини, батьки можуть пояснювати дітям, що рослинам теж необхідні поживні речовини, бо вони живі. Ріст рослин залежить від кількості тепла і сезонних змін у природі. У різні пори року під час прогулянки звертати увагу дітей не тільки на зовнішні зміни рослин, а й використання їх людиною. Пояснювати дітям, що через неправильну поведінку людей багато рослин зовсім зникли, а деяких залишилося вкрай мало. Ці рослини занесені до Червоної книги. Так діти отримують знання про те, що не можна рвати багато квітів, бо не буде насіння, тому в наступному році нічого не виросте. Діти усвідомлюють, що є рослини, які лікують і такі, яких чіпати не слід.

          Разом із дітьми можна проаналізувати, де легше дихати людині – на кухні чи на балконі, яке повітря потрібне для дихання.

          Діти середнього шкільного віку повинні розуміти, що природа існує не поза нами. Природа – це ми самі, ми незримо, але нерозривно пов’язані з нею. Від цих зв’язків залежить наше здоров`я, життя та настрій. Діти повинні усвідомити, що природа – не майстерня, де зібрано усе для використання людиною, а живе ціле, з яким ми органічно пов’язані. Саме таке ставлення до навколишнього середовища зумовлює відчуття радості від спілкування з природою.

          Діти цього потребують дуже тісного спілкування з батьками. То ж доцільно якомога частіше всією родиною бувати на лоні природи. Саме за такого спілкування діти вчаться бачити красу природи, любити своє природне довкілля, берегти його. Це формує в характері дитини милосердя, доброзичливість, здатність співчувати.

          Прогулюючись парком чи лісом, познайомте дитину з народними прказками та прислів'ями про природу, такими як:

• • Заступи природу дверима, то вона тобі вікном ввійде.
  • Від природи бери тільки те, що вона дає, та й за те дякуй.
  • З природою живи в дружбі, то буде й вона тобі у службі.
  • До природи не неси шкоди.
  • Доглядай землю плідну, як матір рідну.
  • До землі з ласкою – будеш з паскою.
  • Зруйнував гніздо пташине – не буде в тебе ні дітей, ні родини.
  • Зіпсував воду – не буде честі твоєму роду.

           З'ясуйте, чи розуміє їх Ваша дитина, разом поміркуйте над тим, чому такі прислів'я виникли в народі і дійшли до наших днів.

           Важливу роль для дітей цього віку відіграє їхня участь у різноманітних акціях і конкурсах екологічного спрямування, особливо тих, які носять практичний характер, як то: «Чисте джерело», «День Землі», «Птах року» та інші. Звичайно, всі ці заходи проводяться в навчальних закладах. Але батькам не слід стояти осторонь. Виготовлення годівнички для птахів разом з дитиною, висаджування квітів чи дерев біля будинку, прибирання прибудинкової чи паркової території разом з дитиною не лише сприятиме налагодженню гарного психологічного клімату у сім'ї, а й формуватиме самооцінку дитини, викличе у неї почуття гордості за свою родину, позитивно впливатиме на усвідомлення своєї ролі і ролі сім'ї у суспільстві.

          Навчившись милуватися, любити і берегти природне довкілля, ваша дитина буде милосердною, доброю, співчутливою до всіх і до всього. 

          То ж уміймо бути добрим прикладом для дітей, бачити красу природи і розкривати її дітям. Пам'ятаймо, що природа – не лише джерело здоров'я і радості. Вона - найбільший друг, помічник у вихованні наших дітей, неоціненне багатство.